ЯКИЙ Я
Лонгрід.
Кажуть що сьогодні люди не люблять довгі тексти.
Але! 1) Не всі ми однакові щодо уподобань. 2) Тексти бувають різного змісту. 3) А ви готові себе «вмістити» в 2 абзаци або 130 символів?)
Найм.
Робота в наймі в мене поєднується з власним бізнесом. Паралельно. Я поважаю своїх роботодавців. Я поважаю своїх клієнтів.
Субординація. Вертикаль. Горизонталь. Все ок)
Принцип «слабкий ланцюг».
Я вмію заповнювати пустоти. За принципом «слабкий ланцюг». Доволі часто я клей між професіями. Не забувайте, що сформувався як професіонал у 90-ті, коли не те що був кадровий голод, деяких професій взагалі не було. Радянське розвалилось. Нове не з’явилось.
Комусь ментор, комусь менеджер, комусь арт-директор, комусь продюсер, комусь помічник, комусь фотограф, а деколи і водій… А чому б і ні? Коли мислиш крітеріями колективного, а не індивідуального успіху, все стає зрозумілим! Проектна робота, а не власний хайп та популізм.
В мене немає конкуренції!
Тому що поки є закритість, ігнор, зверхність, таймінг…. — доти галузь неідеальна,
А хто так само думає — вони партнери, не конкуренти.
Я люблю людей.
Мене цікавлять люди і я люблю їх вислуховувати. Всіх, не лише «своїх», всіх. Для мене навколо не «куча народу», не «толпа», а набір особистостей!
Мені в кайф «відкривати» потенціал молодих людей. Це синтез продюсера, кар’єрного тренера, коуча, наставника, рекрутера та мотиватора.
А тим хто ігнорить, я кажу: «Я до вас стукався. Потім не кажіть, що ви нікому не потрібні крім родичів і друзів, і що професійна галузь зла, закрита і недобра)))»
Невпихуємі. Окрема категорія.
Є категорія людей, яких неможливо вписати в одну категорію. В одну вакансію.
До мене на зустрічі приходять молоді люди, які хочуть змінити світ і питають: скажіть одним словом «Хто ви»? Арт-директор, наставник, фотограф, продюсер, управлінець чи хто???
Я відповідаю: якщо одним словом, тоді пишіть: Андрій Гончаренко. Як категорію.
Зробіть мене окремою категорією). Чому б і ні?
Невпихуємий (вибачте за слово))).
Статусорівний.
Я не будую з людьми зверхніх відносин. Я йду в ГОРИЗОНТАЛЬ. Сідаю не навпроти, а поруч і дивимось разом в одну сторону, а не один на одного!
І нехай між нами різниця у віці, статусі, життєвому досвіді. Для мене різниці немає!
Я статусорівний.
Що це?
Однаково відношусь до мегауспішних і до звичайних людей.
Я не поділяю людей на тих хто зверху і тих хто знизу.
Поважаю людей, які вже досягли успіху і у яких ще все попереду.
Зіркова хвороба.
Моя зіркова хвороба досягла піку у 2011 році. В мене кар’єра була на під’йомі. Один з найкращих професіоналів галузі моди України. Столиця. Журнали, телебачення, реклами. Засновник власних проектів…
Я був зарозумілий, нетерпимий до непрофесіоналізму.
В 2013 боляче впав на дно, і …. зірковість розкололась як кришталева ваза)
Зараз я максимально простий та відкритий. Декому дивний при першому знайомстві. Але лише при першому))))
Перше враження помилкове!
Це щодо мене) Якщо ви думаєте, що я дивний бородатий дядька — це перше враження, помилкове.
Йдіть зі мною далі і ви усвідомити що я няшний і пухнастий.
Хто мене вже краще знає, каже що я у свої 48 — молодше і прогресивніше багатьох тінейджерів.
Простий зовні і глибокий внутрішньо.
В молодості щодо зовнішності я був гарний, був солодкий, був неформалом, був субкультурний. З кульчиками у вусі. Блондин, брюнет, волосатий, стильний.
Зараз я подорослішав і приймаю себе який я є. Простий зовні і глибокий внутрішньо.
Я не плюю на свою зовнішність, але і не ставлю її на п’єдестал. Я приймаю себе з бородою і без бороди. В класичному/діловому і в casual. З простою зачіскою і взагалі під нуль.
Я простий щодо зовнішності.
Я зовнішністю керую, а не вона мною)
Покоління.
Коли я прийшов в галузь моди — її практично не було. Були руїни радянської і початок нової. Я всіх знав, чи то близько чи то шапочно. А якщо не знав, то знав що такі люди є, яких я не знаю))))
Я рахував себе ідеологом, активістом, невід’ємною частиною індустрії моди Львова/Києва.
Шоком для мене стали 2010-12 роки, коли одномоментно з’явилась велика кількість новоприбулих, які не йшли на контакт з тобою і тебе не помічали. Не тільки мене, нікого з існуючих.
Я почував себе непотрібним татом.
Час пройшов, зараз з’явилось ще нове покоління, внуки! Які мене люблять. А я люблю їх. Треба було лише перечекати. Одвічна проблема дітей і батьків)
Перший.
Моє позиціонування дуже просте.
Я був Перший.
Не плутати з Кращим.
Спробуйте назвати хто зараз кращий/краща? Непросте завдання. Багато всіх, різні крітерії оцінки і все швидко змінюється. Кращими стають різні. Це як хіт-парад.
А я просто перший)
Я був першим або в команді перших, коли мова йде про колективний успіх.
Довгий час я про це не думав взагалі, не афішував і тим паче не казав на кожному куті, але часи змінились і якщо я хочу довіри клієнтів — мушу.
Непублічність.
Моє лідерство в галузі співіснує з тотальною непублічністю. Я лідер в кабінетах, в студіях, в класах. Але не на червоних доріжках чи то в соцмережах.
Непублічність не є мій вибір, я такий є. Це не невпевненість. Це непублічність.
Самопіар.
Я слабкий в саморозкрутці, піарі. Непублічний в роботі. Люблю бути за лаштунками, в тіні…
При тому активний, люблю життя, людей, в роботі багато говорю.
Командний гравець.
Унікальність мого початкового кар’єрного періоду — ми не просто зайшли на пустий ринок, а й командно. Дружньо. Звідтам в мене тяга до командності. Це супербалдьожно. Ти даєш свої таланти, інші свої, і ви разом стаєте надміцними.
Взаємодоповнення.
Відтоді я є людина команди і безліч досягнень відбулись (і відбуваються зараз) командно. Без мене того б не було. І я б сам цього не досягнув.
Роками/десятиліттями працюю командно, не на себе, а на щось більше ніж власний бренд.
Щастя, коли нас збирається декілька, однакових по рівню і різних по функціоналу. Тоді відбувається колективний успіх. До цього, між тим та після цього є індивідуальні успіхи. Щоб довготривало і щоб командно – це рідкість. Виявляється, у багатьох діячів цього (вони в команді інших профі) не було взагалі.
P.S. Тусовки, взаємовідносини колег по цеху поза роботою – це інше.
Я пройшов різні школи роботи. Від демократично-анархічних до авторитарно-субкультурних. Так як більшість свого часу я працював, творив і розвивався в компаніях, а не як самотній вовк, то звик до плюаралізму думок. Прийняття рішень, які зручні не тобі особисто, а компанії. Дух колективізму, пліч-о-пліч, спільні цілі, бренд. Чарівно!
Соцмережі.
Самопіар, зовні комунікації та smm — не моє.
Я місяцями був відсутній в соцмережах. Життя жилось, а соцмережі не соцмережились.
ЖЖ (хто пам’ятає), вк, фейсбук, зараз Інстаграм, наступний ТікТок?) Я ніколи не був мегапопулярний в соцмережах.
Скромність.
Я був скромний десятиліттями.
Я і зараз (частково) лишаюсь таким.
Але безперервний процес саморозвитку привів до ситуації, коли зміг розмежувати поняття скромність, пихатість, хвальковість і факти.
Якщо я хочу служити своїм клієнтам, вони мають краще взнати про мене.
І радянське виховання з його «будь скромним» служить погану службу.
Це треба не лише заради себе.
Якщо я скромнічаю, то обкрадаю своїх потенційних клієнтів можливістю скористатися моїми цінностями для них.
Криза Довіри.
Коли ми починали, нас було спочатку одиниці. Я це пам’ятаю, бувало познайомишся з людиною, яка теж йде в моду, і це як знайти золоте руно. Це знахідка.
Потім були десятки. Потім сотні. Тисячі. Зараз ух як багато.
І виникла Криза Довіри.
Кожен сам по собі або в малих закритих групах. Довіряють лише інфлюенсерам з Інстаграма/Ютуба. Або ближньому колу. А як же ж нетворкінг? Печалька.
Мені не треба шаленовелику аудиторію, проте треба потрібну!
Стан пошуку.
Коли знайшов свій ШЛЯХ СЕРЦЯ в роботі, думав що пожиттєво. Пожиттєвої гарантії ентузіазму та єдиної-незмінної цілі не вийшло.
Отож після багатьох успішних років руху в одному напрямку я трансформуюсь в стан пошуку паралельних векторів руху.
Об’єднувач.
Це «моє» — об’єднувати людей навколо Ідеї.
Я би і радий влитися «до когось», але такого немає. Або мене не запрошують. Є закриті групи/тусовки/команди, і це вже добре! Коли ми починали — і того не було.
Ми різнорідні.
Я одночас простий і скромний в житті і лідер, новатор та локомотив галузі в роботі.
Отже. В різних середовищах та колективах ми різні.
Як керівник я мотивуючий і контролюючий. Як фотограф я говорун і лідер. Як тренер я мудрий і наставник. Як батько я люблячий, сердечний і строгий. В церковній спільноті я тихий і чемний. А є багато ситуацій де я сипертихоня.
То які ми? Чемні чи активні, скромні чи зухвалі, лагідні чи холодні?
Залежить не лише від нас!
Не бійтесь себе!
Не давайте якимось одним певним ситуаціям створювати видимість що це у всьому і завжди!
І не вішайте на себе ярлики!
Проекти.
Люблю проекти, а не разові послуги. В проектах є глибина компетенції, відлагоджені коммунікації, розвиток.
Найбільше віддаю перевагу командній роботі, де професіонали доповнюють один одного. Корпоративна культура, робота не на себе, а на бренд (самому залишаючись в тіні) — це моє. Це цінують компанії, тому мені ближче b2b (business-to-business). Вмію (і люблю) працювати під прапором інших брендів/компаній/структур в наймі.
Людина-оркестр.
Мультипрофільність. Що це за явище? Добре це чи погано?
Добре, якщо професіонал себе пізнав і це його природній стан. Погано, якщо людина підміняє це абсолютно іншим явищем — бажанням сісти одночасно на декілька стільців.
Хто така людина-оркестр? Та, що реалізується в декількох професіях одночасно. Їй так природніше, їй так правильніше.
Приклад: Карл Лагерфельд. Крутий професіонал індустрії моди. Але ким був Лагерфельд? Дизайнером одягу? Фотографом? Вузько! Карл розробляв одяг для Chanel. Керував своєю особистою маркою. Фотографував реклами. Збирав унікальну бібліотеку. Вигадував і втілював неординарні покази мод в незвичайних місцях. А ще і за архітектуру брався…
Що спільного у багатопрофільників? Сфера діяльності. Одна або кілька суміжних. Але рідко мультидисциплінарники займаються вже дуже суперечливими діяннями. Наприклад, штукатурка стін, політика і туристичний бізнес одночасно)
То студію створював, то журнал, то арт-директор на фабриці, то засновую компанію і паралельно ще щось… То в міжнародній команді онлайн. Але все в виробництві, навчанні, управлінні.
Прораб. Проект-менеджер.
Прораб працює з планом будівництва, чіткими термінами, закупівлями матеріалів, наймом, контролем, координацією реальних будівельників різних спеціальностей (плюс різноробочих). Прораб долає фарс-мажори, звітує перед клієнтом.
Результатом роботи прораба є побудований об’єкт. В ідеалі: об’єкт якісний, в термін, згідно з планом і початковим бюджетом.
Результат, а не процес. Результат, а не заради творчості.
Прораб вникає в усе. Знає всі аспекти. Вирішує естетичні питання, виробничі, функціональні, комерційні. Спеціаліст широкого профілю, який відповідає за все і вся.
Цим теж займаюся як проект-менеджер. У будівництві проектів.
ГОНЧАРЕНКО версія 4.0.
У кожного з нас є злети та падіння. Я був на вершинах і був в нізині.
А коли досягав глибокої ями, а потім вставав на ноги, це була оновлена версія бренда ГОНЧАРЕНКО.
Сьогодні ви працюєте з версією 4.0.
Виробник.
Хтось любить продавати, хтось – просувати. Я обожнюю виготовляти. Я – виробник.
Мій хліб: створювати, затєвать, втілювати, рухати, і отримувати результат.
Я технолог. Мене цікавить питання ЯК? Самопіар, зовнішні комунікації — не для мене. Я весь в створенні продукту, проекту або послуги, в технологічних процесах, у внутрішніх комунікаціях, не зовніх.
Глибоко розбираюся у всіх тонкощах і хитросплетіннях виробництва та управління.
Я СИЛЬНИЙ у виробничих процесах!
Я частина МИ.
Моя філософія така: я частина більшого, але я не більше ніж будь хто.
Перебуваючи в більшому – отримуєш більше. Але і говориш не про себе, а про бренд, складовою частиною котрого є. Не всі знають тебе особисто, проте більше дверей відкриті! Ти ж частина цього. Круто! Не Я, а Ми!
Львів-Київ.
Я дуже багато наїздився маршрутом Львів-Київ-Львів-Київ.
Жив у Львові — працював в Києві. Жив в Києві — їздив у Львів.
Це як Twix, було неможливо зупинитись. І там проекти, і тут. І тут клієнти/партнери/підрядники, і там.
Там офіс, тут клієнт. Тут студія, там журнал.
Тута Тама. Туди Сюди.
Суміш професій.
Бачу зі всіх сторін, з різних ракурсів, активно перепробував багато професій. Окремо сам по собі фотограф або дизайнер я може і не дуже, але В СУМІШІ — сила!
Широкий спектр задач у вузькій галузі.
Енциклопедист, постійно навчаюсь, досліджую, експериментую на собі)
Я і екстраверт і інтраверт.
Не одночасно. Почергово)
Странний? Так))))
Я пройшов булінг (школа) та кастанедство (студентські роки).
І після того боятися ярликів? Ні!
Два лайфхака початківцям.
Сприймайте галузь не як велику і в якій є свої-несвої, знайомі-незнайомі. А як СВОЮ ГАЛУЗЬ.
Вона ваша!
Так, мені легше говорити, безумовно. Нас тоді було 20-30 на цілу галузь і ми всі один одно знали і цінували.
Зараз всіх всюди багато… ух. Проте, ЦЕ ВАША ГАЛУЗЬ. І люди в ній ваші… спробуйте, і згадайте мене.
Другий лайфках. Вистрибуйте з маленьких груп. Не діліть людей на своїх та інших. BE OPEN. Напишіть/залефонуйте любому/любій людині. Розтопіть лід. Зруйнуйте кордони!
